Географічна карта - Радівці (Municipiul Rãdãuţi)

Радівці́ (Редеуць, Rădăuţi) — місто на півдні Буковини над р. Теплиця у Сучавському повіті Румунії; 23,8 тис. мешканців (2011).

Радівці — одне з найстаріших міст Буковини, відоме з XIV ст. Перша писемна згадка, що стосується міста, відноситься до 1393 року, під час правління Романа І. Проте ще у ХІІ — XIV ст. навколишні території входили до складу Галицько-Волинської держави. Русини тут жили здавна, ще до приходу волохів (молдован). За молдовськими історичними джерелами, ця місцевість належала русину Радомиру. Як похідне від його імені, місто стало називатися Радівці, в пізнішій румунській вимові Редеуць (Rădăuți). Вплив русинів підтверджується й тим, що на могилах перших молдовських князів у монастирі Богдана в Радівцях всі написи зроблені староруською мовою. Під час правління Александру І чел Бун, з 1401 року Радівці стають центром Радівецької православної єпархії, і перебувають в цьому статусі до 1782 року. Богослужбовою та діловою мовою єпархії була церковнослов'янська. 1514-го року Радівці разом з усім Молдовським князівством потрапили у васальну залежність від Османської імперії і зобов'язувалися платити щорічну данину султанові. Тільки з перенесенням кафедри молдовських митрополитів до Ясс почали впроваджувати церковнорумунську мову. Розпочалася тотальна румунізація православної церкви, яку проводили, призначені Османською імперією, фанаріоти. Оскільки містечко не було центром торгівлі чи ремесел, на 1774 рік в ньому нараховується лише 140 будинків, в яких мешкало 132 сім'ї. Розвиток міста активізується з 1775 року, коли Радівці стали повітовим центром Дистрикту Буковина Габсбурзької монархії (Австрії).

За переписом 1900 року в місті були 2345 будинків, проживали 14403 мешканці: 494 українці, 3876 румунів, 4628 німців, 4894 євреї, 284 поляки, 12 угорців та 45 осіб інших національностей.